среда, 9 октября 2019 г.

Вітаю!




«Те, що прогаяно в дитинстві, ніколи не відшкодуєш у роки юності, тим більше в дорослих літах. Це правило стосується всіх сфер діяльності дитини.»
                                               В. О. Сухомлинський

Образотворче мистецтво (гурток) є важливим , адже в процесі виховання та творчого розвитку особистості саме гурток образотворчого мистецтва відіграє значущу роль, допомагаючи дитині увійти у світ творчості та краси й прилучитися до скарбів художньої культури. Всі погодяться з тим, що той хто по-справжньому відчуває красу людської праці і відносин, красу оточуючого світу, не здатен на погані вчинки. Але чомусь ми надто мало робимо для того, щоб навчити дітей цьому. Чи вчимо ми їх культури емоцій? Чи вміє дитина розуміти і перейматися оточуючим її прекрасним? Іноді самі дорослі  винні в багатьох недоліках дітей. Особливо в нас час, коли усвідомлюється загроза розвитку бездуховності, нікчемності інтересів, безкультур’я, емоційної нерозвиненості дітей, зростає роль керівника образотворчого мистецтва в системі освіти. З поміж інших видів мистецтва образотворче (гуртки) є унікальним у вирішенні завдань як художнього так і особистісного розвитку, громадського та духовного ставлення підростаючого покоління. Це зумовлено не лише природою  сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність становить одну з найдоступніших і емоційно – захоплюючих форм творчості. Впливаючи на внутрішній світ дитини, образотворче мистецтво залучає її до людських емоцій, виховує здатність орієнтуватися у навколишньому житті, пробуджує сприятливість до прекрасного, стимулює розвиток образного мислення, асоціативної пам’яті, художньої уяви. У шкільній практиці гурток образотворчого мистецтва може подарувати дитині радість від перших творчих здобутків та бачення краси навколишнього світу, надати впевненості та натхнення.


Отже,образотворче мистецтво – один із засобів творчого розвитку керівника та учнів. «Творчість, - писав В. О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобами пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням».